 Протягом 2013-2014 рр РМК вчителів української мови та літератури була проведена робота по відзначенню 200- річчя Т.Г. Шевченка . Результатом роботи є створення збірки поетичних та художніх творів « У вінок Кобзареві». Авторами якої стали творчообдаровані учні шкіл Саксаганського району та вчителі української мови та літератури.
/zakhodi_do_200rr_shevchenka.doc
Збірка містить творчі доробки школярів Саксаганського району міста Кривого Рогу до 200 – річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. До неї увійшли поезії, проза, твори образотворчого мистецтва, що допоможуть урізноманітнити форми роботи на уроці літератури, сприятимуть створенню атмосфери зацікавленості, ситуації успіху, творчої співпраці вчителя та учня. Пропоновані твори можуть бути використані також як матеріал для позакласного читання та уроків літератури рідного краю.
Збірник розрахований на вчителів – словесників шкіл, ліцеїв, гімназій.
Консультанти : Скляр С. Л. – заступник голови Саксаганської районної у місті ради;
Подкопаєва І. В. – начальник відділу освіти виконкому Саксаганської районної у місті ради;
Мишак О. Ф. – методист районного методичного кабінету відділу освіти Саксаганської районної у місті ради, вчитель
української мови, методист.
Рецензенти : Мокряк О.І. – керівник РМК Саксаганського району, вчитель української мови, методист;
Колесник О.В. – вчитель української мови, методист;
Кузьміна І. А. – вчитель української мови, методист;
Модло О. П. – вчитель української мови.
До юного читача
Любі друзі!
Ви тримаєте в руках збірку творів юних поетів, прозаїків та художників Саксаганського району міста Кривого Рогу. У цій невеликій збірочці, творчій ластівці школярів – саксаганчан, їхні думки, переживання, навіяні життям та творчістю великого українця – Тараса Шевченка.
Про що б не писали юні літератори, щоб не малювали юні художники, у кожному рядку, у кожному мазку пензля чи олівця – їхня допитлива, чиста душа, спроба поділитися власними поглядами та роздумами, народженими поетичними рядками Тараса Григоровича.
Опубліковані твори – цілющий струмінь із прозорого джерела добра і любові до української літератури, струмінь, що змиває з душі зневіру й надає впевненості, що рідна мова завжди звучатиме на цій землі.
Лише розум, добро, глибока повага до історії, бажання читати, творити, розуміти світ і кожного в ньому дадуть паростки любові. І тут допоможе Слово Кобзаря, допоможе Краса його поезії.
І дарма, що юним початківцям підвладні ще не всі засоби поетичної мови, що інколи порушується ритм і не підкоряються рими та кольори. Головне, що вони прагнуть побачити безмежний світ Кобзаревої творчості у всій його красі, багатобарвності, у всьому розмаїтті.
Творчої наснаги, нових тем, високих творчих злетів!
Мишак О.Ф., вчитель – методист
Серентюк Ольга,
9 клас, КЗШ № 31
* * *
Минають дні, роки минають,
Та в нашій пам’яті ти будеш назавжди.
В лихий і добрий час тебе згадають,
Ти в нашім серці і надія наша – ти
В своїх віршах ти прославляєш волю,
Яку нелегко так колись здобув.
Ми добре знаємо, яку обрав ти долю,
І як тужив ти, і яким ти був.
Любив ти сильно неньку - Україну –
Багатий і прекрасний рідний край,
Безкрає небо, золоту пшеницю.
Гаї, степи – були тобі, мов рай.
Кобзар! Ім’я твоє хай буде вічним,
Хай стане вічним і твоє життя.
Ми пам’ятаємо тебе, Тарасе,
Хлоп’ям, який пасе чуже ягня.
Панакіна Олена,
9 клас, ОКЗО «Криворізька загальноосвітня
санаторна школа – інтернат І-ІІ ступенів № 7»
* * *
Шепочуть віти березневі,
Етап життя новий іде,
Віночок слави Кобзареві,
Через роки народ несе.
Елегію весни й любові
Несуть на крилах журавлі.
Кобзар живе у кожнім слові,
Окриленім теплом землі.
Загородній Кирило,
11 – Б клас, КСШ № 74
Україно моя – доле моя!
Україно моя – доле моя!
Україно, земле, нещаслива дитино!
І досі не знаєш, що ти шукаєш,
Що загубила, і що ти знайшла.
Крізь тебе час протікає, а ти зупинилась!
Сліпа. Глуха і німа.
Була у тебе велика рідня,
Та де вона, де загубилась?
Де рідні сестри твої, Україно?
Кому це потрібно, що ви посварились?
Ні батька, ні брата, де сестри, де мати?
Україно, самостійна моя сиротина!
Ти зовсім, зовсім сама.
Батько твій – Дух – від тебе чомусь одвернувсь,
А Мати – Душа – ледь жива.
Сплять у мертвому сні твої діти.
Заразу безсилля розносить безвілля чума.
Зажерливі круки літають над світом.
Злі і голодні – очі такі зустрічалися й літом.
Тепер їх багато – надворі зима.
Душі холодні, і годі їх розігріти,
Пробуй, не пробуй – дарма.
Щури та мишва у коморах твоїх справляють жнива,
А їм помагає сторожа сама.
Навколо страх і пітьма.
Лиш вогники вітер чи то задува, чи то розвіва…
Україно моя – доле моя, ти спиш.
Стрепенися! – у прірву летиш!
Сліпа. Глуха. Німа.
Незалежна – зовсім сама.
У душі - зима…
| 
